Дифтерія - боротьба триває

Дифтерія — це гостре інфекційне захворювання дихальних шляхів. Збудник дифтерії передається повітряно-крапельним шляхом або через предмети побуту, якими користувався хворий.¹

Як давно відомо про дифтерію і які відкриття були зроблені?

• Дифтерія була вперше описана Гіппократом у п'ятому столітті до нашої ери.
• Дифтерійна бактерія була вперше ідентифікована у 1880-х роках Ф. Лефлером.
• У 1890-х роках був розроблений антитоксин проти дифтерії.
• Розробка першої вакцини проти дифтерійного токсоїду відбулася у 1920-х роках.
• Подальше широке використання вакцини призвело до різкого зниження захворюваності дифтерією в усьому світі²

Чому необхідно проводити вакцинацію від дифтерії, якщо нею вже не хворіють?

• До впровадження вакцини проти дифтерії та широкого поширення вакцинації в 1930-х роках випадки захворювання траплялися по всьому світу.
• У 2022 році 84% дітей отримали всі 3 дози первинної серії вакцини проти дифтерії. Однак існують значні відмінності в рівнях охоплення вакцинацією між країнами та всередині них.
• Широка програма імунізації почалася в 1974 році.
• Комбіновані вакцини проти дифтерії були введені в країнах світу в рамках цієї програми з моменту її створення і запобігли >90% випадків захворювання в 1980-2000 роках.
• ВООЗ продовжує працювати з державами-членами щодо сприяння вакцинації, щоб підтримувати охоплення вакцинацією та запобігати захворюванням у громадах.³

Епідемія дифтерії в країнах пострадянського простору: На початку 90-х років після розпаду Радянського Союзу охоплення щепленнями проти дифтерії значно знизилося, що призвело до виникнення епідемії. Під час епідемії 1990-1997 років було зареєстровано 157 000 випадків захворювання і 5 000 смертей.²

Спалах дифтерії в країнах СНД (1991–96 рр.)⁴

Адаптовано з Charles R. et al., Emerging Infectious Diseases, 1998, vol.4, №4: 539-550

Як можна заразитися дифтерією?

Corynebacteria diphtheriaе

• Захворювання викликає бактерія дифтерії (Corynebacteria diphtheriae), яка виробляє екзотоксин. Бактерія стійка до впливу різних факторів у зовнішньому середовищі і може зберігати активність до 15 діб.
• Інкубаційний період захворювання становить від 3 до 10 днів.
• Джерело інфекції – хвора людина або носій Corynebacterium diphtheriae, які виділяють токсигенні штами збудника. 
• Дифтерія передається найчастіше повітряно-крапельним шляхом, факторами передачі також можуть бути предмети побуту (посуд, іграшки). Коли дифтерійна бактерія потрапляє в дихальну систему людини, вона виробляє токсин, що блокує синтез білка в клітинах, внаслідок чого виникають важкі функціональні та структурні зміни, іноді несумісні з життям.

Як проявляється захворювання і чим воно небезпечне?

Клінічна картина захворювання залежить від локалізації патологічного процесу, його поширеності, ступеня токсикозу або обтурації дихальних шляхів, наявності та характеру ускладнень, супутніх захворювань і приєднання вторинних інфекцій.

Захворювання проявляється у вигляді ангіни, коли в горлі утворюються нальоти у вигляді плівок, які можуть утруднювати дихання та ковтання.⁵

Захворювання дифтерією може мати такі прояви:

• біль у горлі;
• підвищена температура, лихоманка;
• набряк слизової оболонки ротоглотки;
• наліт на мигдалинах сірого кольору, осиплість голосу;
• набряк шиї;
• збільшення шийних, підщелепних лімфатичних вузлів.

Виділяють різні форми захворювання:

Дифтерія носа: серозно-геморагічні, гнійні або гнійно-геморагічні виділення з носа, незначне поширення фібринозних плівок (в основному перепонка носа); загальні симптоми проявляються рідко.

Дифтерія глотки: часта форма, що проявляється неприємним запахом з рота, болем у горлі, утрудненим ковтанням, слинотечею, збільшеними болючими регіональними лімфатичними вузлами, в тяжких випадках спостерігається масивний набряк м'яких тканин шиї.

Дифтерія гортані і трахеї: виникає, як правило, в результаті поширення процесу зараження з глотки. Захворювання проявляється виникненням фібринозної плівки та набряком слизової оболонки, що викликає звуження просвіту дихальних шляхів. Симптомами цієї форми захворювання є охриплість, афонія, дзвінкий «гавкаючий» кашель, задишка. 

Дифтерія шкіри: це ранева інфекція, що проявляється у формі хронічної виразки, яка не заживає, покрита брудно-сірим нальотом або заповнена некротичними масами, рідко - симптоми системної дії токсину.
Дифтерія може уражати й інші органи: кон'юнктиву, вухо, піхву, пряму кишку.⁵

Ускладнення, які викликає дифтерія:

Дифтерійний токсин також може потрапити в кров. До дії токсину чутливі майже всі органи, але найбільш уразливі: серце, нирки, надниркові залози, нервова система. В результаті дії токсину порушується синтез білка клітинами, що призводить до їх загибелі. Ускладнення від дифтерії можуть включати:

• блокування дихальних шляхів;
• інфекційно-токсичний шок;
• ураження серцевого м'яза (міокардит);
• ураження нервової системи;
• токсичний нефроз;
• легеневу інфекцію (дихальну недостатність або пневмонію).⁵

Наразі 5-10% хворих помирають через ускладнення дифтерії, пов'язані з токсином, який виділяє бактерія⁹

Ураження серцевого м'яза (міокардит)

Ураження нирок (токсичний нефроз)

Ураження нервових стовбурів з розвитком паралічів

Інфекційно-токсичний шок

На основі чого ставиться діагноз дифтерія?

Окрім симптомів захворювання існує кілька лабораторних способів для підтвердження діагнозу. Для встановлення діагнозу необхідно виділити бактерію Corynebacterium diphtheriae на живильні середовища. Діагностичне тестування вимагає отримання культур з носа і горла пацієнта. Визначення наявності дифтерійного токсину також може служити для підтвердження діагнозу, яке здійснюється шляхом тестування у спеціалізованих лабораторіях.

Щоб оцінити ступінь захворювання і залучення інших систем органів, можуть бути виконані додаткові аналізи крові, візуалізуючі дослідження (КТ шиї) і ЕКГ (електрокардіограма).²

Посів на живильні середовища

Огляд мазка під мікроскопом

Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР)

Чи лікується дифтерія і як не допустити розвиток хвороби?

• Основи лікування дифтерії включають антитоксичну сироватку, антибіотики і підтримуючий догляд. Якщо у пацієнта є підозра на дифтерію, лікування (антибіотики і сироватка) слід починати якнайшвидше, щоб збільшити шанси на сприятливий результат. Пацієнти повинні знаходитися в ізоляції, щоб запобігти передачі захворювання іншим людям.²

Найбільш ефективний спосіб запобігти розвитку захворювання — вакцинація

Тільки вакцинація здатна запобігти дифтерії: 99% людей, які мають щеплення, не хворіють. Загалом імунізація, за даними ВООЗ, запобігає 2-3 мільйонам смертей у світі щорічно, а ще 1 500 000 людей можна врятувати, якщо охоплення щепленнями збільшиться.⁶

Вакцини, що містять дифтерійний анатоксин, використовуються з 1920-х років. У 1940-х роках дифтерійний, правцевий анатоксини і кашлюкові антигени були об'єднані в вакцину проти дифтерії, правця і кашлюку (АКДП), яка зараз широко використовується в усьому світі.⁶

АаКДП - комбінована вакцина для профілактики кашлюку (ацелюлярний компонент), дифтерії, правця

АКДП - комбінована вакцина для профілактики кашлюку (цільноклітинна), дифтерії, правця

АДП - комбінована вакцина для профілактики дифтерії та правця

АДП-М - комбінована вакцина для профілактики дифтерії та правця з зменшеним вмістом антигенів

Які побічні ефекти пов'язані з вакциною проти дифтерії?

• Дифтерійний анатоксин — одна з найбезпечніших вакцин.
• Важкі алергічні реакції (анафілактичний шок) на цю вакцину не описані.
• У 10-50% випадків зустрічаються місцеві реакції (почервоніння, набряк, болючість), які в 1–2% випадків можуть бути значними при введенні додаткових доз у складі АаКДС-вакцин.⁶

Чи є протипоказання до вакцинації проти дифтерії?

Перелік протипоказань до проведення вакцинації проти дифтерії невеликий. За світовими стандартами він не включає легкі застуди з температурою до 38,5 °С. Вакцинацію не роблять, якщо є високий ризик серйозної реакції, і при станах, коли імунна відповідь на введену вакцину не сформується:

• гостре захворювання, що супроводжується температурою вище 38,5 °С;
• серйозна алергічна реакція (анафілактичний шок) на попередню дозу вакцини;
• відома алергічна реакція на один з компонентів вакцини (наприклад, на желатин, неоміцин, курячий білок тощо).

Вагітні та жінки, які годують груддю, можуть щеплюватися від дифтерії вакциною АаКДП-М або АДП-М8.⁸